Національний природний парк «Кременецькі гори»

Офіційна історія Національного парку в Кременці розпочалася 11 грудня 2009 року, коли Указом Президента України № 1036/2009 «Про створення національного природного парку “Кременецькі гори”» було засновано нову природоохоронну установу. Однак найцінніші куточки Кременецького кряжа намагалися охороняти задовго до появи сучасного нацпарку. Його створення стало результатом багаторічної роботи науковців, природоохоронців та громад, які поступово формували навколо Кременця мережу заповідних територій.

Спочатку під охорону брали окремі скелі, вершини, букові насадження та геологічні утворення. Згодом стало зрозуміло, що для збереження природи недостатньо охороняти лише невеликі розрізнені ділянки. Природна окраса Кременеччини потребувала цілісного природоохоронного комплексу, здатного одночасно захищати ліси, рідкісні рослини, оселища тварин, кам’янисті схили та історичні пам’ятки.

Перші заповідні території Кременецьких гір у 1930-х роках

Перші відомі заповідні об’єкти на території сучасного парку з’явилися ще у 1930-х роках. Ними стали скельний резерват Кременця в районі сучасної вулиці Княжої та скельний резерват гори Замкової. Уже тоді природна й історична цінність цих місць розглядалася як єдине ціле.

Особливо показовим був захист Замкової гори. Гора Бона мала значення не лише як височина з рідкісними рослинними угрупованнями та вапняковими відслоненнями, а й як місце, де збереглися руїни Кременецького замку. Таким чином, перші природоохоронні рішення на Кременеччині фактично поєднали охорону ландшафту зі збереженням історичної пам’яті.

У 1957 році в межах загального планування мережі заповідників було запропоновано створити на Тернопільщині окремий заповідник Кременецькі гори. Реалізувати цей задум одразу не вдалося, проте сама ідея комплексної охорони Кременецького кряжа вже набула наукового обґрунтування.

Як Кременецькі гори перетворювалися на природоохоронний комплекс

Наступний важливий етап розпочався у 1970-х роках. У 1971 році було створено геологічну пам’ятку природи загальнодержавного значення «Кременецькі гори» площею 1000 гектарів. Водночас природоохоронний статус місцевого значення отримали гора Стіжок і Данилова гора. Це було закріплено рішенням Тернопільської обласної ради від 13 грудня 1971 року № 645.

Згодом, у 1977 році мережа охоронюваних територій розширилася. До неї увійшли: Скелі Словацького, ботанічна пам’ятка Кременецька бучина № 1 та модриново-букові насадження. Ці рішення допомогли зберегти не тільки виразні форми рельєфу, а й цінні ділянки лісу, характерні для природного комплексу Кременеччини.

Упродовж 1980-х років під охорону держави взяли ще кілька важливих територій:

• Веселівський ботанічний заказник, створений для збереження цінних рослинних угруповань (постанова Ради Міністрів УРСР № 617 від 16.12.1982 р.);
• гору Уніас та ділянки Білокриницької бучини (рішення комітету Тернопільської обласної ради № 320 від 19.11.1984 р.);
• Білокриницький і Волинський загальнозоологічні заказники (затверджені комітетом Тернопільської обл ради № 198 від 30.06.1986 р.);
• Довжоцький ботанічний заказник загальнодержавного значення (Постанова Ради Міністрів УРСР № 2 від 07.01.1987 р.).

Завдяки цим рішенням навколо Кременця та Шумська сформувалася система окремих заповідних об’єктів. Вони захищали найбільш уразливі ділянки, але ще не утворювали єдиної території з узгодженим природоохоронним, науковим і туристичним управлінням.

Філія заповідника «Медобори» — основа майбутнього НПП «Кременецькі гори»

Переломним став 1990 рік, коли постановою Ради Міністрів України від 8 лютого 1990 року № 25 на базі геологічної пам’ятки природи було створено філію природного заповідника «Медобори» під назвою «Кременецькі гори». Її площа становила 1000 гектарів. До природоохоронної системи увійшли найцінніші ділянки Кременецького кряжа, серед яких Маслятин, Страхова, гора Божа, Дівочі скелі, Бона, Черча та Гостра.

Статус заповідної філії дав змогу посилити охорону природних комплексів, обмежити небезпечну для довкілля діяльність і розпочати систематичні наукові спостереження. Саме цей крок вважають одним із головних етапів на шляху до створення окремого національного природного парку.

Створення Національного природного парку «Кременецькі гори» у 2009 році

У 1994 році для подальшого заповідання в районі Кременецьких гір було зарезервовано 15 тисяч гектарів цінних природних територій. Це рішення мало захистити місця зростання рідкісних рослин, оселища тварин і ландшафти, які могли постраждати від забудови, розорювання або іншого господарського використання.

Заключний етап настав 11 грудня 2009 року, коли Указом Президента України № 1036/2009 було створено Національний природний парк «Кременецькі гори». Метою його заснування визначили збереження цінних природних та історико-культурних комплексів півночі Тернопільської області.

До складу новоствореного парку погодили включення 6951,2 гектара земель державної власності. Із них 3968,6 гектара передавалися НПП «Кременецькі гори» у постійне користування, а ще 2982,6 гектара лісових земель увійшли до його території без вилучення у тодішнього землекористувача.

Такий підхід дозволив об’єднати в одному природоохоронному комплексі заповідні ліси Кременеччини, окремі гори-останці, геологічні пам’ятки, ботанічні заказники та місця з важливою історичною спадщиною. Нацпарк Кременець став не просто територією, що охороняється державою, а центром збереження біорізноманіття, наукових досліджень, екологічної освіти та організованого туризму.

Формування адміністрації та сучасної системи охорони парку

У грудні 2011 року було затверджено положення про парк, а на початку 2012 року почала формуватися його спеціальна адміністрація. Згодом у структурі НПП створили природоохоронні науково-дослідні відділення, які відповідають за охорону лісів, спостереження за станом природи, дослідження рідкісних видів, облаштування туристичних маршрутів та екологічну просвіту.

Так завершився тривалий перехід від охорони окремих скель і лісових ділянок до комплексного управління великою природною територією. Сьогодні Національний природний парк Кременецькі гори поєднує заповідну, наукову, рекреаційну та культурну функції, залишаючись одним із найважливіших природоохоронних об’єктів Тернопільщини.

Кременецькі гори не схожі на звичний гірський масив із безперервним хребтом і довгою лінією вершин. Це складна система окремих пагорбів, платоподібних підвищень, крутих уступів, глибоких балок і гір-останців, розділених долинами, лісами та населеними пунктами. Саме така будова надає місцевості особливої виразності: кожна вершина має власний силует, природне оточення та історію.

Гірський масив Кременеччини розташований у північній частині Подільської височини, між долинами річок Іква та Вілія. З півночі його схили різко знижуються до рівнин Малого Полісся, тому навіть невисокі за абсолютними показниками гори здаються значно масивнішими. Відносна висота схилів сягає 150–200 метрів, а найвища точка, розташована західніше Кременця, піднімається до 421 метра над рівнем моря.

Для туриста ця різниця висот відчувається під час кожного підйому. Стежки можуть починатися серед міської забудови, полів або спокійного листяного лісу, а вже за кілька хвилин виводити на відкритий схил із панорамою Кременця, навколишніх сіл і хвилястої рівнини. Завдяки такому контрасту парк «Кременецькі гори» сприймається значно різноманітнішим, ніж можна очікувати від невисокого гірського району.

Як утворився Кременецький кряж

Сучасний рельєф Кременеччини формувався протягом мільйонів років. У геологічній основі гір залягають потужні товщі верхньокрейдових порід, серед яких особливо помітна біла писальна крейда. У ній трапляються прошарки та окремі жовна темного кременю — міцної породи, яку давні люди використовували для виготовлення знарядь праці.

Верхні частини Кременецьких гір утворені стійкішими до руйнування пластами вапняків і пісковиків. Вони ніби захищали вершини від швидкого розмивання, тоді як м’якші породи на схилах поступово руйнувалися під дією води, морозу, вітру та перепадів температур. Унаслідок цього виникли окремі гори-останці, скельні виступи, урвища, яри й балки, які сьогодні визначають характерний вигляд місцевості.

Саме ерозійне походження пояснює, чому осередок дикої природи не утворює суцільної гряди. Колись більш цілісна поверхня поступово була розчленована природними процесами, а найміцніші ділянки збереглися у вигляді відокремлених височин. Тому гора Бона, Черча, Страхова, Божа гора або Стіжок сприймаються як самостійні природні об’єкти, хоча належать до єдиного Кременецького горбогір’я.

Вапнякові скелі, крейда та кремінь

На відкритих ділянках парку можна побачити природні відслонення, у яких читається геологічне минуле краю. Світлі вапнякові стіни, виходи пісковику та крейдяні породи особливо добре помітні на Дівочих скелях, окремих схилах гори Бони та поблизу колишніх каменоломень.

Ці утворення важливі не лише як мальовничі місця для фотографування. Вони створюють особливі умови для рослин, пристосованих до сухих, добре освітлених і бідних на ґрунт кам’янистих схилів. Саме тому на невеликій території можуть сусідити лісові, лучні, степові та наскельно-степові рослинні угруповання.

Гори-останці та найвідоміші вершини парку Кременецькі гори

Національний природний парк охоплює не одну вершину, а цілу систему природних ділянок, розташованих навколо Кременця та на території колишнього Шумського району. Серед них є популярні туристичні локації, історичні місця та віддалені лісові масиви, де головною цінністю залишається майже непорушене природне середовище.

• Замкова гора, або Бона, — найвідоміша вершина Кременця, на якій збереглися руїни Кременецького замку та відкривається панорама міста;
• Дівочі скелі — лісова височина зі скельними виходами, оглядовими місцями та ділянками рідкісної наскельно-степової рослинності;
• гора Черча — вкрита лісом вершина поблизу Кременця, відома природними схилами, буковими насадженнями та туристичними стежками;
• гора Страхова — частина заповідного природного комплексу з лісовими угрупованнями та ділянками цінної флори;
• гора Божа — природна й духовна локація, з якою пов’язані джерело, каплиця та місцеві перекази;
• гора Стіжок — виразна гора-останець, біля якої поєднуються природні краєвиди та сліди давнього поселення;
• гора Уніас — лісова височина з археологічними пам’ятками та залишками середньовічного городища.

Ці вершини розташовані на певній відстані одна від одної, тому побачити весь Національний природний парк Кременецькі гори за одну коротку прогулянку неможливо. Для першого знайомства туристи найчастіше обирають гору Бону, Дівочі скелі та Черчу, а віддаленіші локації залишають для окремої автомобільної або велосипедної подорожі.

Ліси Кременецьких гір — основа природного комплексу

Лісові угіддя займають понад 96% території парку, тому саме ліси формують його головний природний образ. На схилах поширені дубово-грабові, сосново-дубові та змішані насадження, а на окремих ділянках збереглися цінні букові ліси. Особливо відомі букові деревостани на горах Маслятин і Черча.

Рельєф безпосередньо впливає на характер рослинності. На затінених північних схилах довше зберігається волога, тому там переважають густіші й прохолодніші лісові ділянки. Відкриті південні схили сильніше прогріваються сонцем і створюють умови для лучно-степових та наскельно-степових рослин. У балках, біля джерел і на знижених ділянках формується зовсім інше, вологолюбне рослинне середовище.

Завдяки такій мозаїчності флора Кременецьких гір поєднує види, характерні для Полісся, Поділля, широколистяних лісів і степових територій. Тут зростають реліктові, ендемічні та червонокнижні рослини, а протягом теплого сезону можна побачити цвітіння різних видів дикорослих орхідей.

Чому рослинність Кременецьких гір унікальна

Однією з найцінніших особливостей парку є поєднання лісових і відкритих кам’янистих оселищ. На скелях та інших добре освітлених схилах збереглися рослини, яким потрібні сухі вапнякові ґрунти й мінімальне затінення. У лісах, навпаки, ростуть види, пристосовані до прохолоди, вологи та багатого шару опалого листя.

На території парку охороняють унікальну березу Клокова, рідкісні степові рослини та численні види орхідей. Окремі рослини мають дуже обмежені місця поширення, тому навіть витоптування невеликої ділянки або зривання квітів може завдати відчутної шкоди цілій місцевій популяції.

Що кажуть науковці

Сучасні геоморфологічні дослідження показують, що Кременецький природоохоронний об'єкт значно складніший, ніж може здатися на перший погляд. На окремих ділянках дослідники також відзначають карстові процеси — природне розчинення вапнякових порід підземними водами. Саме вони поступово змінювали вигляд окремих схилів і сприяли утворенню характерних форм рельєфу, що й сьогодні помітні неозброєним оком для допитливого туриста.

У магістерській роботі «Кременецькі гори як самостійна геоморфосистема», виконаній Андрієм Бермесом на кафедрі геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка під науковим керівництвом професора Андрія Богуцького, зазначається, що системні геоморфологічні дослідження Кременецьких гір майже не проводилися. Водночас автор підкреслює, що сучасне розуміння геолого-геоморфологічної будови регіону ґрунтується на багаторічних працях таких дослідників, як А. Ян, В. Ласкарєв, С. Пастернак, Й. Свинко та А. Богуцький. Саме тому Кременецькі гори цікаві не лише висотою чи панорамами. Їхня справжня цінність — у складному рельєфі, де кожна гора-останець, балка, скеля чи крейдяне відслонення є частиною довгої геологічної історії цього краю.

Джерело дослідження: Андрій Бермес. Кременецькі гори як самостійна геоморфосистема. Магістерська робота. Львівський національний університет імені Івана Франка, 2023.

Кременецький природний комплекс очима мандрівника

Найкраще природні особливості парку помітні не з однієї оглядової точки, а під час переходу між різними ландшафтами. Упродовж одного маршруту мандрівник може пройти через затінений буковий ліс, піднятися сухим кам’янистим схилом, вийти до скельного виступу, побачити відкриті луки й завершити прогулянку на вершині з панорамою міста або навколишніх рівнин.

Навесні природний парк Кременеччини приваблює цвітінням лісових і степових рослин. Улітку густі дерева створюють прохолоду на маршрутах, восени схили вкриваються жовтими, мідними й багряними барвами, а взимку безлистий ліс відкриває краєвиди, які в інші пори року приховує зелень.

Саме поєднання ерозійного рельєфу, вапнякових скель, глибоких балок, лісів і відкритих панорам перетворює Кременецькі гори в Тернопільській області на особливий природний комплекс. Тут немає карпатських висот або стрімких альпійських вершин, проте є інша привабливість — можливість за короткий час побачити надзвичайно різні ландшафти та відчути, як природа буквально формувала історію Кременеччини.

Туристична перлина Кременеччини — це не звичайний міський парк із центральним входом, касою та єдиною прогулянковою алеєю. Його територія складається з окремих природних ділянок, гір-останців, лісових масивів, екологічних стежок і туристичних маршрутів, розташованих у Кременці та його околицях. Тому тривалість подорожі, складність і витрати залежать від того, які саме локації ви плануєте відвідати. Адже перелік територій природно-заповідного фонду, що входять до складу НПП «Кременецькі гори», досить значний.

Тож, для першого знайомства з парком достатньо обрати одну або дві доступні вершини поблизу міста. Для повнішої мандрівки варто виділити цілий день, а віддалені гори, лісові урочища та пам’ятки Шумщини краще включити до окремого дводенного дозвілля.

Більшість популярних прогулянкових маршрутів мають легкий або середній рівень складності й не потребують спеціального гірського спорядження. Водночас окремі підйоми проходять крутими схилами, ґрунтовими дорогами, кам’янистими ділянками та лісовими стежками з корінням дерев. Після дощу поверхня може ставати слизькою, особливо на схилах гір та скелях і затінених лісових ділянках. Тож, для прогулянки краще обирати зручне взуття з рельєфною підошвою, навіть якщо маршрут здається коротким.

Чи підходить нацпарк Кременець для відпочинку з дітьми

Для сімей із дітьми найкраще підходять короткі еколого-освітні стежки та маршрути поблизу адміністративних будівель парку. Зокрема, стежка «Лісова симфонія» має довжину близько одного кілометра, інформаційні зупинки та місця для відпочинку. На складніші підйоми дітей варто брати з урахуванням їхнього віку, витривалості та погодних умов.

Доступність та бюджет подорожі до парку Кременецькі гори

Частина популярних локацій розташована неподалік житлових кварталів Кременця, тому до початку маршруту можна дістатися пішки або міським транспортом. Для відвідування Божої гори та інших віддалених ділянок зручніше користуватися автомобілем або замовляти організовану екскурсію по парку Кременецькі гори.

Більшість природних стежок не мають суцільного твердого покриття, пандусів або спеціально облаштованих проходів. Через нерівний рельєф, круті схили та лісовий ґрунт вони можуть бути складними для людей із порушеннями мобільності, відвідувачів на кріслах колісних і батьків із дитячими візочками. Перед поїздкою варто уточнити в адміністрації парку, яка стежка найкраще відповідає потребам конкретної групи.

Відпочинок у Кременецьких горах можна організувати з невеликим бюджетом. Основними витратами під час самостійної подорожі будуть дорога до Кременця, харчування, проживання та переїзди між віддаленими частинами парку. Окремо оплачуються послуги екскурсовода, користування рекреаційними об’єктами та інші послуги, передбачені чинним прайс-листом НПП.

Точну вартість екскурсії парком «Кременецькі гори» потрібно перевіряти перед поїздкою, оскільки тарифи можуть оновлюватися. Для групової екскурсії бажано заздалегідь зв’язатися з адміністрацією, погодити маршрут, тривалість програми, кількість учасників і спосіб оплати.

Таким чином, Кременецькі гори для відпочинку підходять і для короткої прогулянки, і для насиченої подорожі вихідного дня. Головне — заздалегідь визначити маршрут, реалістично оцінити свою фізичну підготовку та не намагатися охопити всі частини великої природоохоронної території за кілька годин.

Кременецька природна перлина Тернопільщини цікава не лише своїми лісами, скелями та панорамами. Майже кожна відома вершина тут має власний переказ, а історичні події настільки тісно переплелися з народною уявою, що відокремити документальний факт від легенди іноді буває непросто. Саме тому подорож парком нагадує знайомство з двома паралельними світами: реальним природним комплексом і Кременеччиною, якою її протягом століть уявляли місцеві жителі.

Водночас легенди не варто сприймати як точний опис минулого. Це частина нематеріальної культурної спадщини краю — історії, що передавалися з покоління в покоління, пояснювали назви гір, незвичайні форми скель, появу джерел і давні руїни. Під час екскурсії парком такі перекази допомагають краще відчути атмосферу місцевості, але їх слід відрізняти від підтверджених фактів.

Легенди Дівочих скель

Дівочі скелі — одна з найвідоміших природних локацій Кременця. Кам’янисті виступи, урвища, брили та лісові схили створюють тут особливо драматичний краєвид, тому не дивно, що саме з цим місцем пов’язано кілька народних переказів. Найвідоміша легенда розповідає про дівчат, яких під час татарського нападу намагалися забрати в полон. Щоб не потрапити в неволю, вони нібито зв’язалися косами й кинулися з високих скель. Відтоді гора та кам’яні виступи начебто й отримали свою назву.

За іншою версією переказу, полонені дівчата молилися про порятунок, після чого нападники заснули, а бранкам вдалося врятуватися. На знак вдячності вони нібито заснували поблизу монастир. Подальша частина легенди розповідає про велетенську скелю, кинуту нечистою силою в храм, уламки якої й утворили кам’яні брили на схилах.

Історично підтвердити ці сюжети неможливо, однак вони добре передають головні мотиви місцевого фольклору: небезпеку татарських набігів, страх перед полоном, віру в дивовижний порятунок і спробу пояснити походження незвичайних скельних утворень.

Гора Бона: де історія королеви перетворилася на легенду

Назва гори Бони пов’язана з реальною історичною постаттю — польською королевою та великою княгинею литовською Боною Сфорцою. Саме тому гора й носить її ім’я. З матеріалів польського Музею Кресів відомо, що у 1536 році Сигізмунд Старий подарував Кременець Боні, тож замок перейшов у її володіння. У цей період існуючі укріплення на Замковій горі було перебудовано та посилено.

Цей факт має документальне підґрунтя, проте з часом образ королеви Бони обріс численними переказами. У місцевому фольклорі її часто змальовували загадковою, владною та навіть жорстокою володаркою. Розповідали про приховані скарби, підземні ходи, таємничі покарання та привид королеви, який нібито з’являється біля руїн замку. Подібні історії характерні для багатьох старих фортець, тому сприймати їх як історичне свідчення не варто. Натомість достовірно відомо, що гора Бона була важливим оборонним пунктом, а її природна форма — круті схили та панівне положення над містом — значно посилювала захисні можливості Кременецького замку.

Архів говорить: яким був Кременецький замок майже 500 років тому

Про Кременецький замок відомо не лише з легенд. Його стан детально описували державні ревізори Великого князівства Литовського у 1545 та 1552 роках. Метою цих перевірок було оцінити укріплення, озброєння, запаси продовольства та визначити, хто відповідав за утримання фортеці. Саме завдяки цим документам історики сьогодні можуть досить точно відтворити вигляд і обороноздатність замку XVI століття.

Також варто зауважити, що архів допоміг розкрити одну із загадок Кременецького замку. Під час ревізії 1545 року чиновники занотували спогади про давніший в'їзд до фортеці через Черлену вежу. Завдяки цьому запису сучасні історики змогли встановити, що система укріплень Кременецького замку змінювалася ще до середини XVI століття, а головна брама в різні періоди розташовувалася в іншому місці. Отож, іноді архіви працюють краще за GPS: запису майже 500 років, а він і досі підказує історикам, де колись шукати головний в’їзд до Кременецького замку.

Кременець на старих листівках і картах, фото

Старі візуальні матеріали допомагають побачити Кременець таким, яким його знали майже століття тому. У цифровій бібліотеці Polona зберігається міжвоєнна листівка «Krzemieniec, Góra Królowej Bony», датована приблизно 1920–1930 роками, а також карта Кременецького повіту Волинського воєводства, видана до 1939 року. Листівка показує, що гора Бони вже тоді була впізнаваним символом міста, а карта допомагає краще уявити історичний адміністративний простір довкола Кременця до великих змін середини XX століття.

Окрему цінність для дослідження історичного образу Замкової гори та міста Кременець має польський фотодокументальний ресурс Fotopolska. У його добірці, присвяченій горі Бона в Кременці, зібрано старі світлини та листівки, які показують, як виглядала ця локація у першій половині ХХ століття. Серед матеріалів є панорами Кременця 1920–1930-х років, зображення руїн замку на вершині гори, а також згадка про аерофотозйомку Замкової гори 1927 року. Такі візуальні джерела допомагають побачити не лише сучасний туристичний об’єкт, а й історичний ландшафт, який формував образ Кременця протягом десятиліть.

Цікаві факти про флору Кременецьких гір

Легенди створюють емоційний образ парку, однак справжні природні факти про Кременецькі гори не менш вражаючі. На відносно невеликій території тут поєднуються букові ліси, дубово-грабові насадження, кам’янисті схили, степові ділянки, печери, джерела та колишні каменоломні. Така різноманітність середовищ стала основою для надзвичайно багатої флори.

• Кременецькі гори є єдиним відомим місцем зростання берези Клокова в Україні.
• На території парку та прилеглих ділянках можна побачити 22 види дикорослих орхідей.
• На Дівочих скелях збереглися рідкісні наскельно-степові рослини, пристосовані до сухих вапнякових схилів.
• У лісах трапляються великі масиви місячниці оживаючої, цибулі ведмежої та підсніжника білосніжного.

Одним із найцікавіших видів є сонцецвіт сивий. За інформацією адміністрації парку, після окупації Криму в межах підконтрольної Україні території його можна побачити саме на Дівочих скелях. Це ще раз підкреслює природоохоронну цінність невеликих кам’янистих ділянок, які на перший погляд можуть здаватися звичайними схилами.

Національний природний парк «Кременецькі гори» є одним із найцінніших осередків рослинного різноманіття Західної України. Станом на 2024 рік на його території виявлено 1 394 види судинних рослин, із яких понад 1 200 підтверджено науковими дослідженнями. Понад 70 видів рослин мають природоохоронний статус і занесені до Червоної книги України, а також охороняються міжнародними природоохоронними списками (Бернська конвенція, CITES, Європейський Червоний список тощо). Цю цифру підтверджують наукові публікації парку та останні ботанічні дослідження.

Легенди Кременецьких гір допомагають побачити ландшафт очима людей минулого, а наукові факти — зрозуміти його справжню цінність. Саме поєднання фольклору, історії та живої природи робить цей мальовничий куточок Тернопільщини особливим місцем для пізнавального туризму.

Природний парк не має єдиного постійного фестивалю, який щороку відбувався б у ті самі дати. Натомість адміністрація парку організовує цікаві екскурсії, пізнавальні прогулянки, природоохоронні акції, зустрічі з дітьми та молоддю, наукові заходи й тематичні подорожі окремими ділянками Кременецького кряжа.

Програма таких подій змінюється протягом року, тому перед поїздкою варто перевірити останні оголошення парку. Деякі заходи потребують попереднього запису, мають обмежену кількість учасників або проводяться лише за сприятливої погоди. Це особливо важливо для екскурсій у каменоломні, тривалих лісових переходів та маршрутів віддаленими заповідними територіями.

Екскурсія парком «Кременецькі гори» та тематичні подорожі

Одним із найцікавіших способів познайомитися з природною територією є екскурсія в парк «Кременецькі гори» у супроводі фахівця. Під час такої прогулянки відвідувачі дізнаються про походження місцевого рельєфу, заповідні ліси Кременеччини, рідкісні рослини, тварин і правила поведінки на природоохоронній території.

Залежно від програми екскурсія може проходити еколого-освітньою стежкою, лісовим маршрутом, околицями гори Черчі, поблизу Дівочих скель або іншими доступними ділянками парку. Окремо організовують тематичні подорожі до Кременецьких каменоломень, де природничу розповідь доповнюють відомості про геологію, історію видобування каменю та підземні оселища кажанів. Такі програми можуть бути звичайними платними екскурсіями, навчальними виїздами або благодійними заходами. Тому формат, маршрут, вартість і тривалість потрібно уточнювати безпосередньо перед відвідуванням.

Екологічні акції, майстер-класи та пізнавальні заходи

Важливою частиною роботи парку є екологічна освіта. Працівники НПП проводять зустрічі з учнями, заняття просто неба, тематичні бесіди, екологічні акції, майстер-класи та пізнавальні екскурсії. Такі події допомагають не лише розповісти про природу, а й пояснити, чому навіть звичайна на перший погляд лісова ділянка може бути важливим оселищем для рідкісних видів.

Тематика заходів зазвичай пов’язана з охороною лісів, сезонними змінами в природі, рідкісними рослинами, птахами, кажанами, запилювачами та відповідальним відпочинком. Частина програм орієнтована на дітей, проте окремі події можуть бути цікавими й дорослим відвідувачам, які хочуть краще зрозуміти мальовничий куточок Тернопільщини.

До подібних заходів іноді приурочують відкриття нових екологічних стежок, природоохоронні роботи, висаджування рослин, прибирання територій або спостереження за окремими групами тварин. Для туриста це можливість побачити національний парк не лише як місце для прогулянок, а як живий центр збереження біорізноманіття.

Наукові конференції та природничі події НПП «Кременецькі гори»

Парк також організовує наукові й науково-практичні конференції, семінари, тренінги, майстер-класи та зустрічі, присвячені охороні природи. У них беруть участь працівники заповідних установ, науковці, викладачі, студенти та фахівці, які досліджують флору, фауну, ландшафти й природоохоронне управління.

Для звичайного туриста такі події можуть видатися вузькоспеціалізованими, однак відкриті лекції, презентації та окремі польові виїзди нерідко містять багато цікавої інформації про рідкісні рослини Кременецьких гір, зміни у лісових екосистемах, роботу з відновлення природних оселищ і результати спостережень за тваринами.

Культурні події Кременця, які можна поєднати з відвідуванням парку

Відпочинок у Кременецьких горах легко доповнити культурною програмою в самому місті. Однією з найвідоміших регулярних подій є міжнародний українсько-польський літературно-мистецький форум «Діалог двох культур», який традиційно проходить у Кременці на початку вересня та пов’язаний із постаттю уродженця міста Юліуша Словацького.

У межах форуму відбуваються літературні зустрічі, виставки, концерти, наукові дискусії та пам’ятні заходи. Однією з головних локацій стає літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького, тому подорож можна спланувати так, щоб у першій половині дня пройти туристичними стежками Кременця, а потім відвідати культурну програму в історичному центрі міста.

Протягом року в Кременці та навколишніх населених пунктах можуть відбуватися й інші мистецькі, сімейні, духовні та історико-культурні заходи. Вони не є частиною офіційної програми національного парку, проте допомагають глибше познайомитися з історією, культурою та традиціями Кременеччини.

Культурні події та організовані екскурсії роблять подорож до Кременця насиченішою, однак головною цінністю цієї місцевості залишається природа. Навіть без спеціальної програми центр збереження біорізноманіття у Кременці вартий окремого візиту заради лісових маршрутів, скель, панорам і тиші, яку складно відчути під час багатолюдних заходів.

Природоохоронну територію парку «Кременецькі гори» не можна оглянути як одну компактну туристичну локацію. Його заповідні ділянки простягаються вздовж Кременецького кряжа та розташовані на відстані одна від одної. Частина маршрутів починається безпосередньо в Кременці, а до інших туристичних місць зручніше їхати окремо.

Тому перед подорожжю варто визначити головну мету: піднятися до руїн замку, пройти лісовою стежкою, побачити вапнякові скелі, відвідати духовну локацію, спуститися до каменоломень із провідником або присвятити день тривалішому пішому маршруту. Саме така різноманітність робить зелений скарб Тернопільщини популярною природною локацією для родин, фотографів, шанувальників історії та активного туризму.

Флора і фауна Кременецьких гір роблять територію парку цікавою для відвідування упродовж усього року. Навесні тут розквітають лісові рослини, влітку букові й дубово-грабові ліси дарують бажану прохолоду, восени схили перетворюються на строкаті природні декорації, а взимку крізь безлисті дерева краще проглядаються обриси гір.

Тож невдалого сезону для подорожі сюди майже не існує — хіба що ви вирушите в новому білому взутті одразу після сильної зливи. Проте, щоб прогулянка не завершилася лише кількома фотографіями та запитанням «гарно, але куди йти далі?», варто заздалегідь дізнатися, які місця для пішохідних маршрутів приховує заповідна територія, що можна побачити в її околицях і чим тут зайнятися туристу. Адже за звичайним поворотом лісової стежки можуть чекати скельні урвища, давні городища, джерела, руїни фортеці або панорама, заради якої захочеться пройти ще кілька кілометрів.

Загалом на території парку облаштовано мережу еколого-туристичних маршрутів, що знайомлять із різними частинами природоохоронної зони. Станом на 2024 рік адміністрація НПП «Кременецькі гори» зазначала десять маршрутів загальною протяжністю 33 кілометри — і кожен із них відкриває Кременеччину з іншого боку.

Піднятися на Замкову гору та побачити Кременецький замок

Замкова гора у Кременці, яку також називають горою Боною, є найвідомішою туристичною точкою міста. На її вершині збереглися руїни замку, а зі схилів відкривається панорама історичного центру, храмів, житлових кварталів і навколишніх пагорбів.

Офіційний еколого-туристичний маршрут «Замкова гора» має протяжність 2,2 кілометра. Підйом не потребує спеціального спорядження, однак окремі ділянки досить круті, а після дощу ґрунт і каміння можуть бути слизькими. Саме цей шлях часто мають на увазі мандрівники, коли шукають екостежку до Бони.

На вершині варто не обмежуватися швидким оглядом мурів. З різних частин замкового подвір’я відкриваються відмінні краєвиди, а природний рельєф допомагає зрозуміти, чому ця височина мала таке важливе оборонне значення. Для спокійного підйому, огляду руїн і фотографування бажано виділити щонайменше півтори години.

Побачити Дівочі скелі та вапнякові урвища

Дівочі скелі — одна з найвиразніших природних пам’яток поблизу Кременця. Тут серед лісу піднімаються вапнякові виступи, великі брили, урвища та кам’янисті майданчики, з яких проглядаються навколишні пагорби й рівнини.

Ця частина парку цікава не лише краєвидами. Відкриті сухі схили є місцем зростання рідкісних рослин, тому сходити з протоптаної стежки, зривати квіти або витоптувати рослинність біля скель не можна. Особливо обережно слід поводитися біля країв урвищ: тут немає суцільного огородження, а волога поверхня каменю може бути слизькою.

Ці скелі добре підходять для неспішної пішої прогулянки, природної фотографії та спостереження за зміною рослинності. Навесні схили приваблюють цвітінням, улітку ліс захищає від спеки, а восени ця частина Кременецьких гір особливо виразна завдяки поєднанню світлого каменю та різнобарвного листя.

Пройти маршрут на Божу гору

Маршрут «Божа гора» має протяжність 1,7 кілометра та веде до однієї з найвідоміших природних і духовних локацій Кременеччини. Гора височіє серед відкритої місцевості, але її схили вкриті лісом, тому під час підйому мандрівник поступово переходить від польового краєвиду до затіненого природного середовища.

Головними місцями відвідування є джерело та пов’язані з горою святині. Для одних людей це туристичний маршрут, для інших — місце паломництва, тому біля каплиці та джерела слід поводитися спокійно, не створювати зайвого шуму й поважати тих, хто приходить сюди для молитви.

Поїздку на Божу гору краще планувати як окрему частину маршруту вихідного дня. Вона розташована за межами центральної частини міста, тому до початку стежки зручніше дістатися автомобілем, а далі продовжити подорож пішки.

Відвідати Данилову гору та городище на горі Уніас

Данилова гора цікава поєднанням природного ландшафту, давньої історії та сакральної архітектури. Офіційний маршрут завдовжки 2,5 кілометра дозволяє побачити лісові схили й місце, пов’язане із середньовічним Даниловим градом.

Ще одна маловідома, але змістовна локація — гора Уніас. До неї прокладено маршрут протяжністю 2,1 кілометра. На горі збереглися сліди давнього укріпленого поселення, а сама прогулянка проходить через тихі лісові ділянки, де значно менше відвідувачів, ніж на Боні або Дівочих скелях.

Данилова гора та Уніас підійдуть мандрівникам, які вже побували в основних місцях Кременця й хочуть побачити менш людні частини парку. Для такої подорожі потрібно заздалегідь уточнити точку початку маршруту та завантажити карту, оскільки мобільний зв’язок у лісі може бути нестабільним.

Вирушити на екскурсію до Кременецьких каменоломень

Кременецькі каменоломні, які іноді називають катакомбами, є рукотворною системою підземних виробок. Вони виникли внаслідок видобування каменю, а згодом стали важливим місцем зимівлі та перебування кажанів. А сьогодні цей маршрут доповнює туристичні стежки Кременець

Самостійно заходити до підземних ходів небезпечно. Усередині легко втратити орієнтацію, трапляються низькі проходи, нерівна поверхня, осипи та ділянки з підвищеною вологістю. Безпечний формат відвідування — лише організована екскурсія з провідником, який знає доступні ходи та правила поводження біля місць перебування тварин.

Перед екскурсією слід уточнити, яке спорядження надає організатор, а що потрібно взяти із собою. Зазвичай доречними будуть закрите взуття, теплий одяг, рукавички та налобний ліхтар. Усередині не можна торкатися кажанів, спрямовувати на них яскраве світло або створювати сильний шум.

Пройти еколого-освітню стежку з дітьми

Для родин і навчальних груп парк пропонує дві пізнавальні стежки. «Лісова симфонія» починається біля адміністрації НПП у Кременці, має довжину близько одного кілометра та включає сім тематичних зупинок. На маршруті розміщені інформаційні матеріали про живу й неживу природу, флору, фауну та червонокнижні види.

Стежка «Пізнай природу разом з нами» розташована в селі Лішня біля адміністративного приміщення Угорського природоохоронного науково-дослідного відділення. Вона складається із шести зупинок, обладнана містками, літнім класом та інтерактивними елементами.

Це один із найзручніших варіантів для сімейної екскурсії в парк «Кременецькі гори», особливо якщо діти ще не готові до тривалих підйомів або складних лісових переходів.

Влаштувати велосипедну подорож Кременецьким кряжем

Для досвідчених велосипедистів у межах парку та прилеглих територій розроблено чотири маршрути і кожен дає змогу за одну подорож поєднати лісові масиви, оглядові вершини, історичні пам’ятки, сакральні місця та маловідомі куточки Кременеччини, до яких пішки довелося б добиратися значно довше.

Велосипед дозволяє охопити кілька віддалених природних та історичних локацій, однак рельєф тут нерівний і місцями доволі вимогливий. На маршрутах трапляються затяжні підйоми, стрімкі спуски, ґрунтові відрізки, лісові дороги, коріння дерев і кам’янисті ділянки. Після дощу стежки можуть стати слизькими, а м’який ґрунт — суттєво сповільнити рух, тому міський велосипед із вузькими шинами буде не найкращим вибором. Для такої подорожі більше підійде гірський або туристичний велосипед із надійними гальмами та добре зчепленими з поверхнею шинами.

Перед виїздом варто перевірити технічний стан велосипеда, тиск у шинах і роботу перемикачів, а також взяти запас води, легкий перекус, насос, запасну камеру або латки, мультитул і невелику аптечку. Навіть якщо маршрут здається коротким, підйоми можуть забрати більше сил і часу, ніж очікується, тому темп краще планувати без поспіху. Корисно також завчасно завантажити офлайн-карту та позначити місця для відпочинку, адже в лісових ділянках мобільний зв’язок може бути нестабільним.

Велосипедна подорож Кременецькими горами — це не швидкісна гонитва, а можливість побачити більше, не втрачаючи відчуття живого контакту з природою. На відкритих вершинах варто зупинитися заради панорами, біля джерел — перепочити, а на заповідних ділянках — зменшити швидкість і не залишати визначеного маршруту. Так поїздка буде не лише цікавою, а й безпечною для мандрівника та довкілля.

Відпочити в рекреаційній зоні біля Вовчої гори

Біля Вовчої гори облаштовано рекреаційну зону з місцем для наметів, альтанками, водою, туалетом, спортивним майданчиком і визначеною ділянкою для вогнища. Це варіант для мандрівників, які хочуть затриматися в парку довше та поєднати пішохідні маршрути з відпочинком на природі. Цея екостежка має 2,1 км.

Перед встановленням намету або розпалюванням вогню потрібно уточнити чинні правила й можливі сезонні обмеження. У пожежонебезпечний період використання відкритого вогню може бути заборонене навіть на раніше облаштованих майданчиках.

Кременецькі гори для відпочинку пропонують значно більше, ніж одну панорамну вершину. Тут можна пройти коротку екостежку, піднятися до старої фортеці, побачити скельні урвища, відвідати джерело, вирушити в лісову подорож, проїхати велосипедним маршрутом або долучитися до пізнавальної екскурсії.

Для тих, хто хоче глибше познайомитися з природою та історією краю, варто звернути увагу й на інші офіційні маршрути парку. Стежка «До скель Словацького» протяжністю 2,4 км веде до мальовничих скельних утворень, пов’язаних із культурною спадщиною Кременця. Маршрут «Стежками древнього Кременця» завдовжки 3,7 км поєднує природні ландшафти з історичними місцями міста, а «Лішнянськими стежками» протяжністю 4,7 км знайомить із тихішими лісовими ділянками та околицями села Лішня.

Маршрут «Скарби Кременецького лісу» завдовжки 3,4 км підійде тим, хто цікавиться рослинним і тваринним світом заповідних лісів, тоді як стежка «До чистих джерел» протяжністю 2,4 км дозволяє поєднати неспішну прогулянку з відвідуванням природних водних джерел. Кожен із цих маршрутів відкриває окрему частину Кременеччини, тому їх краще обирати відповідно до наявного часу, фізичної підготовки та бажаного формату подорожі.

Головне — користуватися офіційними стежками, враховувати відстані між локаціями, перевіряти стан маршруту перед виходом і залишати після себе лише сліди на дорозі. Саме так подорож Кременецькими горами залишиться приємною для туриста й безпечною для заповідної природи.

Подорож до Національного природного парку «Кременецькі гори» легко перетворити на насичений маршрут північною частиною Тернопільщини та сусідньою Рівненщиною. Поряд із природними стежками розташовані старовинні храми, музейні садиби, палаци, монастирі та фортифікаційні пам’ятки. Частину з них можна оглянути пішки в межах Кременця, до інших зручніше дістатися автомобілем.

Головна помилка мандрівника — намагатися вмістити все в один день. Після підйому на Бону, прогулянки Дівочими скелями та кількох годин у лісі навіть найвідданіший турист починає більше цікавитися вечерею, ніж архітектурою XVIII століття. Тому найближчі пам’ятки краще розподілити за відстанню та часом, залишивши можливість спокійно оглянути кожне місце.

Історичний центр Кременця та Ботанічний сад

Найпростіше продовжити подорож прогулянкою самим Кременцем. Історичний центр міста розташований між гірськими схилами, тому старі будинки, монастирі та храми тут природно вписані в рельєф. Після лісових маршрутів особливо цікаво побачити, як ліси Кременецьких гір визначили планування вулиць і загальний вигляд міста.

Однією з головних архітектурних пам’яток є комплекс колишнього Єзуїтського колегіуму, зведений у XVIII столітті. У його стінах пізніше діяли Волинська гімназія та Кременецький ліцей. Масштабний бароковий ансамбль добре проглядається з навколишніх височин і залишається одним із найпомітніших символів Кременця.

У центральній частині міста також варто звернути увагу на старовинні храми, монастирські споруди, житлову забудову минулих століть і вулиці, з яких відкриваються несподівані краєвиди на гору Бону. На таку прогулянку бажано відвести щонайменше дві години, а не залишати її на останні двадцять хвилин перед від’їздом.

Кременецький ботанічний сад стане природним продовженням знайомства з флорою Кременеччини. Він належить до найстаріших ботанічних садів на тереторії України: його розвиток як наукової установи розпочався на початку XIX століття при Волинській гімназії. Територія саду розташована на складному горбистому рельєфі з відчутними перепадами висот. Тут поєднуються колекційні ділянки, лісові насадження, відкриті схили та оглядові місця, з яких видно гори й околиці міста.

На ботанічний сад краще виділити кілька годин і взяти зручне взуття. Назва «сад» може створити оманливе враження рівних алей і короткої прогулянки, але місцевий рельєф швидко нагадує, що ви все ще перебуваєте серед Кременецького горбогір’я.

Почаївська лавра

Приблизно за 24 кілометри від Кременця розташована Свято-Успенська Почаївська лавра — великий монастирський комплекс, що височіє над містом Почаєвом. Його силует із дзвіницею, соборами та золотими банями видно ще на під’їзді до міста. Лавра є чинним монастирем і важливим місцем паломництва, а не лише архітектурною пам’яткою. Під час відвідування слід дотримуватися прийнятих правил поведінки, не заважати богослужінням, уникати гучних розмов і завчасно уточнити вимоги до одягу та фотографування.

Поєднати Почаїв із Кременецькими заповідником можна в межах одного дня, проте маршрут вийде досить насиченим. Оптимальний варіант — присвятити ранок природній прогулянці, а після обіду вирушити до Почаєва або, навпаки, залишити парк для окремого дня без поспіху.

Вишнівецький палацово-парковий комплекс

Ще приблизно за 32 кілометри від Кременця, у Вишнівці, розташований палац князів Вишневецьких. Його архітектура поєднує риси пізнього бароко та класицизму, а сам комплекс є пам’яткою національного значення, що яскраво доповнить ваше дозвілля.

У палацових залах діють музейні експозиції, присвячені історії резиденції, родині Вишневецьких і культурі краю. Після природних маршрутів Кременецьких гір ця локація дозволяє змінити темп подорожі та перейти від лісових стежок до інтер’єрів старовинної магнатської резиденції.

Вишнівець зручно включити до окремого автомобільного маршруту. Перед виїздом бажано перевірити графік роботи музею, вартість відвідування та доступність окремих залів.

Дубенський замок і Тараканівський форт

Мандрівникам, які мають ще один вільний день, можна продовжити подорож у напрямку Дубна. Відстань від Кременця до міста автомобільними дорогами становить орієнтовно 35–40 кілометрів залежно від обраного маршруту. Тут варто відвідати Дубенський замок — одну з найвідоміших фортифікаційних пам’яток Рівненщини. Збережені бастіони, палацові корпуси, двір і музейні експозиції дозволяють побачити значно повніший замковий комплекс, ніж руїни фортеці на горі Боні.

Неподалік розташований Тараканівський форт — масивна оборонна споруда XIX століття з галереями, казематами, валами та підземними приміщеннями. Через аварійний стан окремих конструкцій, відкриті провалля та заплутані проходи самостійне дослідження форту може бути небезпечним. Відвідувати його краще вдень, у закритому взутті та в супроводі досвідченого провідника.

Нацпарк «Кременецькі гори» є природоохоронною територією, тому відвідувачі мають дотримуватися простих правил. Вони допомагають зберегти рідкісні рослини, тварин та ліси. Пересувайтеся лише облаштованими туристичними стежками, адже вихід за межі маршруту може пошкодити рослинність, спричинити руйнування ґрунту та створити небезпеку на крутих або кам’янистих схилах.

У парку та заповідних лісах Кременеччини зростають рідкісні рослини, зокрема дикорослі орхідеї, а в лісах і каменоломнях мешкають червонокнижні тварини та кажани. Не зривайте квіти, не викопуйте рослини, не торкайтеся тварин і не фотографуйте їх зі спалахом.

Не вмикайте гучну музику, не кричіть і не заважайте тваринам та іншим відвідувачам. Біля каплиць, джерел і сакральних місць поводьтеся стримано, адже для багатьох людей це місця молитви та паломництва. Тож, зберігайте тишу та поважайте інших.

Окремі маршрути на території національного парку можуть тимчасово закривати через пожежну небезпеку, негоду, пошкодження стежок або проведення природоохоронних заходів. У таких випадках потрібно виконувати вказівки служби охорони та обирати інший маршрут для свого пізнавального туризму.

Головне правило дуже просте: не пошкоджуйте природу й залишайте після себе лише сліди на стежці. Так Кременецькі гори залишатимуться чистими, живими та цікавими для наступних поколінь мандрівників.

Туристичні стежки Кременецьких гір переважно не потребують спеціального альпіністського спорядження, однак це не означає, що до прогулянки можна ставитися легковажно. Круті схили, вологе каміння, коріння дерев, лісові розвилки та нестабільний мобільний зв’язок здатні перетворити звичайну мандрівку на неочікуване випробування.

Найкращий спосіб уникнути проблем — заздалегідь обрати маршрут, перевірити погоду, оцінити власну фізичну підготовку та не вирушати до малознайомої ділянки надто пізно. Гори тут невисокі, але навігатор, дощ і сутінки іноді мають власне почуття гумору.

Для прогулянок парком найкраще підійде закрите або спортивне взуття з рельєфною підошвою. Сандалі, гладкі кеди та святкове взуття можуть виявитися красивими лише до першого вологого схилу. Одяг варто обирати за принципом багатошаровості. Навіть у теплий день у затіненому лісі або каменоломнях може бути прохолодно. Улітку бажано мати головний убір, а навесні й восени — легку водостійку куртку.

Перед виходом завантажте офлайн-карту, збережіть координати початкової точки та повідомте близьким, куди саме вирушаєте. На лісових ділянках сигнал може слабшати, а однакова на вигляд розвилка швидко змушує переглянути надмірну довіру до інтуїції. Якщо ви втратили маршрут, не продовжуйте хаотично рухатися лісом. Поверніться до останньої знайомої позначки, перевірте карту та за можливості зв’яжіться з адміністрацією парку або рятувальниками.

Віддалені лісові маршрути та маловідомі стежки краще проходити щонайменше удвох. Для екскурсії до підземних виробок потрібен досвідчений провідник, адже всередині легко втратити орієнтацію, послизнутися або потрапити на небезпечну ділянку.

У теплу пору року в лісах трапляються кліщі, комарі та інші комахи. Для прогулянки варто обирати закритий одяг, користуватися захисним засобом і після повернення уважно оглянути тіло, волосся та одяг. У разі присмоктування кліща його потрібно якнайшвидше правильно видалити або звернутися до медичного закладу. Не слід припікати кліща, заливати його олією чи намагатися витягнути різким рухом.

Як поводитися при зустрічі з дикою твариною

Побачивши змію або іншу дику тварину, не намагайтеся наблизитися, торкнутися чи прогнати її палицею. Зупиніться, дайте тварині можливість відійти та повільно обійдіть місце на безпечній відстані. У разі укусу змії потрібно обмежити рух постраждалої кінцівки, викликати допомогу за номером 103 або 112 і якнайшвидше дістатися до медичного закладу. Не можна розрізати місце укусу, висмоктувати отруту або накладати тугий джгут.

І памятайте золоте правило, навіть для короткої прогулянки корисно мати пластирі, бинт, антисептик, засіб від алергії, особисті ліки та знеболювальне, яке ви зазвичай використовуєте. У рюкзаку також бажано тримати заряджений павербанк, ліхтар, свисток і невеликий запас води.

Безпечний відпочинок у Кременецьких горах починається з простого планування. Зручне взуття, карта, вода, заряджений телефон і реалістична оцінка власних сил важать значно менше, ніж рюкзак із зайвими речами, але користі від них набагато більше.