Замок Сент-Міклош. Чінадіево

Закарпаття - західний край України з багатою історією, чудовою природою, гостинним народом і великою кількістю унікальних туристичних пам'яток. Тут можна відпочити душею та тілом в оточенні життєрадісних людей, дізнатися багато цікавого про тутешню культуру та традиції, прогулятися лісовими стежками, піднятися на вершини гір, звідки перед вами відкриється неповторна панорама на околиці. Цей край зачаровує з першого погляду, тому не дивно, що більшість українців віддають перевагу відпочинку в Закарпатті при кожній нагоді.

Сьогодні вважається, що Закарпаття є найбільш популярним та перспективним туристичним регіоном України. Цілий рік його відвідують тисячі відпочиваючих з різних куточків нашої країни та зарубіжжя. Формула успішності найзахіднішої частини України дуже проста: чудова природа, дбайливе ставлення до пам'яток, гарна дорожня розв'язка і близькість до кордону чотирьох іноземних держав: Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини. Тому не дивно, що в далекому минулому через територіальну особливість, тутешні землі належали різним державам, що в свою чергу зводили замки та фортеці для оборони і зміцнення своєї влади. На жаль, сьогодні від багатьох фортифікаційних споруд залишилися лише руїни, що нагадують про колишню історію та славу тутешнього краю. Але, на велике щастя, на чудових землях Закарпаття все ж є кілька замків у хорошому стані, які вдалося відновити та зберегти до наших часів. Одна з таких споруд - замок Сент-Міклош у Чинадієво, який заслуговує уваги та варто відвідати кожному шанувальнику старовини.

З огляду на стратегічну важливість тутешнього краю і близькість до перевалу "Руський Шлях", через які часто пересувалися війська, в надійному укріпленні була велика необхідність.
Таким чином в 1450 році угорський граф Імре Перені побудував замок Сент-Міклош, що виконував роль оборонної споруди. Фортецю звели невеликих розмірів, якщо звичайно порівнювати з Мукачівським замком "Паланок",  який розташований зовсім поряд, всього в 12 кілометрах. Вишукана двоповерхова споруда має дві вежі по сторонам з хрестоподібним дахом, дуже просторі кімнати з цікавими сферичними склепіннями. Стіни, досить масивні в деяких місцях мають подвійну кладку, що надійно приховують таємні проходи від сторонніх очей. Під замком розташоване глибоке підвальне приміщення, де свого часу зберігали продукти.

За кілька століть свого існування, замок досить часто змінював власників, а ті, в свою чергу, перебудовували його на свій розсуд. У 1612 році класичний замок купує впливовий трансільванський князь Ракоцій. І ось з цього періоду розпочалася найяскравіша та в той же час трагічна історія. У 1676 році, по смерті Ференца Ракоці, замок успадковує вдова колишнього власника Ілона Зріні. Довгий час молода княгиня жила в Мукачівському замку під наглядом своєї нестерпної свекрухи. Між жінками виникали часті конфлікти, і вони жили як кіт з собакою. Але Ілона терпіла заради своїх двох дітей. Її син Ференц Другий Ракоці був прямим спадкоємцем майна князів Ракоці, тому виходу окрім смирення не було. Незабаром жінка зустріла графа Імре Текелі, він був вольовим трансільванським аристократом, який керував повстанцями - куруців, а ті, в свою чергу, відчайдушно боролися проти австрійської корони. Між парою зародилися щирі та прекрасні почуття, що зберігалися протягом усього їхнього життя, незважаючи на важкі випробування. Ілона була старше графа на 14 років, тому зовсім не дивно, що австрійська корона, яка добре знала про плани та настрої Текелі, не вітали і навіть засуджували відносини між парою. Закохані довгий час уникали сторонніх очей, але зустрічалися таємно в замку Сент-Міклош. Якщо вірити легенді, це було нескладно, оскільки обидва замки з'єднувалися між собою підземним ходом. Згодом в таємних зустрічах не було потреби, і в 1682 році вони офіційно стали подружжям.

Двох бунтарів об'єднувало не тільки почуття любові; вони відважно боролися проти тиранії австрійської корони, що принесла багато болю їхнім сім'ям. Ілона не могла пробачити вбивства батька і брата, яких позбавили життя за наказом короля. Представників знатного роду звинуватили в спробі підняти повстання та були страчені. У підсумку, мати Ілони не витримала трагедію; вона збожеволіла і через два роки бідна жінка померла в холодних стінах монастиря. Для Текелі боротьба проти австрійської корони також мала особисті рахунки, оскільки вона відібрала життя його батька. На час смерті рідної людини графу було всього 14 років.

Сьогодні про княгиню ходять легенди і неймовірні історії в тутешніх краях. Вона символізує образ самовпевненої, вольової та розумної жінки, що завжди боролася за справедливість та свободу протягом всього свого життя. У історії її пам'ятають як представницю дворянського роду, яка кинула виклик австрійській короні та довгий час вела непримиренну боротьбу проти неї.

Мабуть найяскравішим прикладом цього конфлікту, є задокументована історична подія, яка відбувалася в замку Паланок. Ілона, відважно тримала оборону замку під час осади австрійської армії довгих 27 місяців. І тільки зіткнувшись з цинічним обманом ( їй було передано сфабрикований лист від імені полоненого чоловіка) вона підписала акт про капітуляцію. У підсумку, до кінця свого життя Ілона і Текелі прожили у вигнанні, на території Туреччини.

Сміливістю тендітної жінки захоплювалися досвідчені воєводи. Навіть сам турецький султан Мехмед ІV був зачарований хоробрістю княгині, він нагородив Ілону найвищою нагородою «Атмане» така честь випала єдиній жінці в історії Туреччини. Сьогодні на одній з терас "Паланка" можна побачити скульптуру Ілони Зріньї і її сина Ференца Ракоці як нагадування про величну жінку що жила в тутешніх краях.

Скульптура на терасі замку Паланок, Ілона Зріньї і її сина

Після смерті Ілони, в 1703 році синові вольової жінки Ференца Ракоці, вдалося на короткий час повернуться в прекрасний замок Сент-Міклош. На момент візиту він очолював нові сили повстанської армії проти австрійської корони. У підсумку, Ракуцій зазнав поразки, а його землі і замок в тому числі, перейшли у власність австрійської корони,  які згодом подарували їх сім'ї Шенборн.

Замок Сент-Міклош в наші дні

Сьогодні Сент-Міклош - державна власність, яка перебуває в концесії. За договором, архітектурною пам'яткою XIV століття опікується закарпатський художник Йосип Бартоша.  Наразі споруда  частково відреставрована та відкрита  для туристів. Тут часто проводять традиційні і сучасні шлюбні обряди, виставки, виступи оркестрів, театралізовані програми, турніри, майстер-класи, різноманітні фестивалі серед яких дуже популярні: квітковий фестиваль, та фестиваль "Срібний Татош".

На території замку відкрито інформаційний центр, де кожен бажаючий може замовити для себе екскурсію або отримати дуже корисну туристичну інформацію. Також тут можна замовити гіда, який відкриє для вас багато цікавих історій, легенд, дасть корисну пораду про найближчі визначні пам'ятки Закарпаття, проведе в найпотаємніші місця замку.
Як правило, в одну з програм гіда входить захоплююча екскурсія по внутрішньому таємному ходу, в стіні споруди, що обвиває весь замок по периметру. Виявили ці ходи зовсім випадково в 19 столітті, під час реставрації Сент-Міклош. Яке ж було здивування, коли в одному з потаємному ході знайшли скелет людини. Сьогодні в цю моторошну і в той же час цікаву частину замку пускають туристів.

Внутрістінний потаємний хід Сент-Міклош

Поради туристам

Плануючи відвідати замок Сент-Міклош, зверніть увагу на найближчі популярні пам'ятки Закарпаття. В першу чергу - це Мукачівський замок "Паланок", що велично підноситься до небес у прекрасному місті Мукачево, всього в 12 км від Сент-Міклош.

Якщо вам до душі піші прогулянки в Карпатах, раджу прогулятися до прекрасного водоспаду Скакало, що затишно розташований серед мальовничого місця. Сам по собі водоспад не великий, його загальна висота сягає всього 4 метри, але побувати тут варто. Під час прогулянки перед вами відкриється прекрасна природа Українських Карпат, а свіже гірське повітря, насичене лісовими травами, наповнить вас позитивною енергією. 

Далі варто побачити казковий замок Шенборнів, що має цікаву історію, архітектуру з астрономічним ухилом, багато легенд і чудову природу в околиці. Споруда розташована біля траси Київ-Чоп, в 18 км від міста Мукачева.