Селище Диканька під Полтавою

Диканька - найпопулярніше українське село, яке розташоване на березі річки Ворскла, всього в 25 км від гостинного міста Полтава.
Щорічно цей чудовий край відвідують тисячі туристів з усіх куточків України, особливо в період організації Сорочинського ярмарку і цвітіння ароматного бузку.

Точну дату заснування поселення ніхто з істориків назвати не може, але перші згадки про Диканьку датуються 1658 роком, в літописі Самійла Величка.
За однією з версій, тутешній край був названий Диканькою за непрохідні дикі ліси, що оточували населений пункт з усіх боків.

Відвідавши казкову Диканьку, перед вами відкриється чудова панорама міста, ви побачите багато цікавих і популярних пам'яток Полтавщини.
У цьому краї, практично все має відношення до відомого роду Кочубеїв.
Сам Кочубей був главою селища, який зробив величезний внесок у розвиток Диканьки.
Завдяки знатній родині був побудований чудовий палац де налічувалося понад 100 кімнат.
В його просторих залах знаходилися картинна галерея, бібліотека, музей з унікальними експонатами з усього світу, але на превеликий жаль, в період революції 1917 р все було знищено.

Сьогодні про колись  величний палац, де гостювали відомі письменники, художники, царі, гетьмани нагадує тільки Тріумфальна арка, що збереглася донині.
Споруда була невід'ємною частиною садиби Кочубеїв, яку звели на честь імператора Олександра I, в 1820 році.  За проектом відомого архітектора того часу Луїджі Руска, арка виконувала роль парадного в'їзд в садибу.

Тріумфальна арка

У наш час на місці колись величного палацу знаходяться чудовий ландшафтний парк, де височіють чотири 800 літніх дуба.
Три ростуть на одній алеї, а один окремо, ближче до населеного пункту Диканька.
Велетні мають 20-22 метрів висот, їх діаметр сягає півтора метра.
За народними переказами, дерева були висаджені в честь дня народження В. Л. Кочубея, полковником Іваном Іскраном та суддею Василем Кочубей.
Спочатку на алеї зростало 68 дубів, але на сьогоднішній день залишилося лише 4.

Якщо вірити легенді, то саме тут, зустрічалися закохані Мотря Кочубей та Іван Мазепа.
На момент зустрічі Мазепа мав майже 60 років, а юна Мотря всього 16.
Слід зауважити, почуття між парою незважаючи на суттєву різницю у віці були взаємні.
Мазепа  виглядав дуже привабливо, був стрункий, фізично міцний та здоровий.

Про кочубеївські дуби писав сам Олександр Сергійович Пушкін:
Цветет в Диканьке древний ряд
Дубов, друзьями насажденных;
Они о праотцах казненных
Доныне внукам говорят…
Незважаючи на те, що письменник ніколи не ступав по полтавській землі, він прославив цей чудовий край в своїй поемі "Полтава".

Кочубеївські дуби

На території ландшафтного парку, є Бузковий гай де кожен бажаючий може насолодитися  чудовим ароматом квітів. У період цвітіння, туристів тут дуже багато.
Якщо вірити легенді, то бузок був висаджений для важко хворої онучки Кочубея, Анни.
З різних куточків світу сюди привезли всі можливі різновиди саджанців бузка, що згодом висадили на місці глиняного кар'єру.

Бузковий гай

На околиці Диканьки, височить Миколаївська церква 1794 року, побудована на кошти Кочубеїв.
Вона ж є родинною усипальницею знатного роду, де зберігаються останки 5 князів і 3 княгинь.
У 1851-1852 роках тут був встановлений унікальний іконостас з мореного дуба, його зробили талановиті українські кріпаки, які навчалися різьбі по дереву в Італії.
Особливу увагу привертає Ікона Святого Миколая Чудотворця.
Свого часу до неї приходила молиться Марія Іванівна Гоголь - Янковська, вона дуже переживала після смерті своїх двох дітей. Виношуючи під серцем третю дитину жінка молилася кожен день за життя і здоров'я в Миколаївській церкві.
У підсумку Марія народила сина і назвала його Микола, в честь святого.
Хлопчик виріс і став відомим, талановитим письменником.
Знаємо ми його як Гоголь Микола Васильович, він часто відвідував Диканьку і Миколаївську церкву.
За свою творчу діяльність Микола написав багато цікавих робіт, але найпопулярніша його книга, Вечори на хуторі біля Диканьки.

Миколаївська церква

У самому центрі Диканьки розташована Троїцька церква 1780 року, в стилі пізнього бароко.
Ця святиня, тісно переплітається з творчістю М. В. Гоголя.
Будучи в тутешніх краях, відомий письменник часто відвідував храм.
Вважається, що саме цю церкву розписував  коваль Вакула в повісті «Ніч перед Різдвом» Н. В. Гоголя:  "... на стіні збоку, як увійдеш у церкву, намалював Вакула чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз".

Троїцька церква

Будете в Диканьці, обов'язково відвідайте затишний хутір Проні, тут розташований популярний серед туристів історико-культурний комплекс "Вечори на хуторі біля Диканьки".
Його відкрили не так давно, в 2003 році.
Комплекс є прототипом села з популярного твору М.В.Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки".
Тут ви зможете відвідати справжній шинок і скуштувати традиційні полтавські страви: вареники Солохи, український борщ з пампушками, козацьку картоплю від коваля Вакули.