Національний історико-культурний заповідник “Качанівка”

Наша сучасність така, що досить часто спричиняє синдром хронічної втоми. У таких випадках кращим рішенням стане відпочинок, який допоможе зібратися з думками та подолати тимчасову кризу. Як наочно продемонструвала реальність, ми далеко не завжди маємо вільний час і фінанси. Тому найкращим варіантом для вас може стати відпочинок на вихідних в Національному історико-культурному заповіднику "Качанівка". Прекрасна і спокійна атмосфера околиці, чудовий палацово-парковий ансамбль та прекрасна природа залишать найяскравіші спогади про час, проведений тут. Будьте впевнені, вашу втому як рукою зніме!

Серед фіналістів 7 чудес України 2010 року, з категорії "кращі палаци України", заслужено здобув перемогу вишуканий палац у Качанівці. Тутешня місцевість — це своєрідна подорож у далеке і, водночас, загадкове минуле. Незабутні, хоча застарілі часом образи патріотів, завдяки яким сучасне покоління усвідомлює свою історію та культуру, нагадують нам про власні досягнення як нації. Саме тут були створені великими майстрами їхні картини, музика та художні твори, що так зачіпають за живе і викликають гордість і досі.

Слідами історії

В середині XV століття придворний артист Федір Качанівський скупив навколишні землі і заснував чималий хутір, який отримав назву Качановщіна. З течією часу корінна назва трохи змінилася. У наші дні, ми знаємо тутешню місцевість як село Качанівка.

Перший камінь великого палацу, який протягом своєї історії кілька разів перебудовувався і реконструювався, був закладений полководцем Петром Олександровичем Румянцевим-Задунайським. Коли у володіння графа, за хорошу службу від імператриці Катерини II, перейшли величезні простори сусідніх земель, то Задунайський викупив у Качанівського хутір. Граф наймає найкращих архітекторів того часу Карла Бланка і Максима Мосцепанова, які звели цілий комплекс. Він складався з палацу, службових і господарських приміщень, декоративних будівель і флігера.

Епоха розквіту садиби в Качанівці спостерігалася при переході володіння до знатного роду Тарновських. Під новими господарями споруди, парк і палац кардинально змінилися в кращу сторону. Особливо хочеться відзначити гостинність Григорія Тарновського, якого в дворянських колах багато хто вважав ексцентриком. Але це на перший погляд! У своєму володінні він не лише запрошував людей з різними поглядами, але й наділив архітектуру дуже цікавою символікою. Якщо поглибитися у цю тематику, то відразу відзначається особливість у дизайні та геометрії споруд. Наприклад, вхід до більшості будинків відповідає рівносторонньому трикутнику, в який можна вписати коло, зображення всевидючого ока у куполі церкви або плитка біля входу до палацу. Ці особливості характерні виключно для членів таємного товариства, а саме масонів. І це не дивно, адже вважається, що Григорій Степанович Тарновський входив до полтавської масонської ложі "Любов до істини".

Важливо зауважити, що суспільство "Любов до істини" було засновано 1818 році, начальником канцелярії Михайлом Новиковим. У цей період поступово почало формуватися нове направлення серед дворян, яке виступало проти самодержавства і кріпосного права. Таких людей ще називали декабристи.

Якщо в загальному проаналізувати початок XIX століття, то Лівобережна Україна була початком нашого нацiонального вiдродження. Це яскраво відбилося в художньому напрямку і літературних творах. Рух настільки став популярним в знатних колах, що несло велику загрозу існуванню російської імперії. З огляду на можливість серйозних наслідків, був виданий спеціальний царський указ, який забороняє дане товариство, що проіснувало менше року. Члени руху "Любов до істини", як і раніше збиралися і вели дискусію на заборонену тему, але вже таємно. Одне з місць, де і проводилися подібні збори був палац Тарновського.

Власник вишуканого палацу, Григорій Степанович, всіляко демонстрував любов до мистецтва, музики та літератури. Тому цілком закономірно, що він оточив себе видатними особистостями того періоду, багато хто був в числі його друзів, наприклад: Олександр Сергійович Пушкін, Микола Васильович Гоголь, Михайло Глінка, Микола Маркевич, Михайло Врубель, Тарас Шевченко та Ілля Юхимович Рєпін, який створив добре відоме полотно "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Особливість даної роботи, в тому, що картину Рєпін писав у Качанівці, а багато персонажів на полотні - місцеві жителі. Наприклад, чоловік у чорній шапці це сам Василь Тарновський-молодший. Позитивний мужик, що вказує напрямок своїм пальцем - особистий кучер Василя Тарновського, який любив частенько закинути гостре слівце.

Григорій Степанович Тарновський протягом усього життя виявляв любов до української культури. Цю любов щиро ділили його нащадки. Особливо відзначився син Василь Тарновський-молодший, який ішов по стежках батька.

Василь став відомим завдяки вражаючій колекції українських реліквій, яку він почав збирати ще під час студентських років. Він значно розширив і доповнив парк кованими лавками, скульптурами, каскадом, декоративними рослинами та перебудував палац.

За часів Тарновського-молодшого в Качанівці розцвітало життя, панувала атмосфера спокою, умиротворення і затишку. Тут часто відвідували відомі художники, політики, письменники, музиканти та вчені. Тому зовсім не дивно, що багато шедеврів були створені в сприятливій творчій атмосфері палацу й його околиць.

У 1898 році палац та багаті землі спадщини, були продані Василем Тарановським цукровому магнату Павлу Харитоненко. Новий власник маєтку вніс свої корективи в фасад палацу і благоустрій парку, з'явилася електрика та телефон. Але, тихе і помірне життя в Качанівці тривало недовго. З приходом радянських часів, у 1918 році, садибу націоналізували.
З цього часу почався стрімкий занепад усього маєтку. Розкішні зали палацу розікрали, багато споруд розбиралися на буд. матеріал, а в парку почали заготовляти дрова. Якийсь час в палаці розташовувався госпіталь, потім туберкульозний санаторій. Церкву теж розікрали та облаштували склад, а трохи пізніше клуб.

Заповідник "Качанівка", наші дні

Із 27 лютого 2001 року палацово-парковому ансамблю присвоєно статус Національного заповідника. Загальна територія садибного парку займає 732 гектар. Біля берегів водойм відкривається прекрасний вид на околиці.

Качанівський палац був розграбований, але не зруйнований. Тому його основа збереглася до нашого часу. За зовнішнім виглядом, це прямокутна двоповерхова споруда з параметрами 73 на 21 метр. Архітектурну структуру палацу доповнюють три ризаліти. Перший поверх виконаний з цегли, а другий ярус має дерев'яну основу. Його зовнішня частина облицьована цеглою. Яскравим доповненням і візитною карткою палацу є купол по центру споруди, оглядовий майданчик і виразні колони.

На жаль, відновити в точності інтер'єр Качанівського палацу немає можливості. Але, невеликі фрагменти від старовинного дизайну все ж залишилися. Наприклад, ви можете побачити залишки колишньої розкоші, на каміні або кахельних печах. Свого часу, для оздоблювальних робіт інтер'єру використовувалося червоне дерево, мармур та скло високої якості.

Улюблене місце сучасних туристів і колишніх господарів - Качанівський парк, який розділений на 2 яруси. До першого відноситься територія по периметру палацу з геометричним плануванням, що складається з: алей, дивовижного скверу, партеру і майданчиків.

Нижній ярус, відрізняється чудовим краєвидом, який зародився на основі створеного самою природою лісу. Тут, в повній гармонії, доповнюють один одного більше 50 видів хвойних і листяних дерев, паркові скульптури, мости, романтичні руїни, берегова зона ставка.

Зручне розташування цієї пам'ятки Чернігівської області сприяло прокладанню 4 популярних туристичних маршрутів, які користуються великим попитом серед досвідчених туристів і початківців. Така тенденція позитивно впливає на розвиток туризму не лише у місцевості, але й в цілому в Україні. Тому, якщо ви плануєте відвідати Качанівку, майте на увазі, що всього за кілька кілометрів розташовані: чудовий дендропарк "Тростянець", вишукані палаци у Сокиринцях і Дігтярях.